Дотепер збережено давні назви частин села: Дересів (східна частина), Дідори (середня), Запорожани (північна), Швабівка (західна), вулиць: Гостинець, Дюгова, Лобурівка, Шайба, Панський город, лісів: Верховина, Діброва, Щербанева, Просколіс, Гарамишин, полів: Перейма, Гончарівка, За Дібровою, Додатки, Задні гони, Шелепівка, Дем'янівка, Під корчунком, Монастириськ.
В 1953 році громада села реставрувала покинуту польську «стражницю», створивши тут осередок просвіти і культури. У селі є мурована церква Святого Миколая (перенесення мощей св. Миколая), діюча УГКЦ, 22 травня тут відбуваються відпусти. При цій церкві був монастир отців Василіан (1883-1939 рр.). Біля церкви - мурована двоповерхова дзвіниця з чотирма дзвонами. На цвинтарі збудована каплиця з двоповерховою дзвіницею і трьома дзвонами.
Друга церква в Синькові була дерев'яна і найменувалася церквою Різдва Пресвятої Богородиці з часів XVIII ст. Вона мала гарний старовинний іконостас, який у 1880-1890 роках був відновлений, а церква була відновлена. За старовинним переказом цю церкву принесла вода під час великої Дністрової повені і вона діяла як парахіальна церква Рождества Пречистої Діви Марії. За часів Радянської влади церква була закрита, не реставрувалась, почалось інтенсивне гниття дерева, з якого вона була збудована, і громада села змушена була розібрати споруду з проблем безпеки. Священиками були: о. Григорій Генкевич, його зять о. А.Бальніцький, о. Йоан Кушик, о. Василь Мандрусяк. В 1930 році збудовано костел.
В селі є хрест в честь скасування панщини, пам’ятник австрійським воїнам, могила Січових Стрільців, воїнів ОУН_УПА, пам`ятники загиблим воїнам в 1941 – 1945рр., гетьману Богдану Хмельницькому.
