Екскурсію розпочали із панорамного огляду міста, звідки проглядається весь півострів і частина Дністровського каньйону. Прогулянка містом викликала захоплення насиченими історичними подіями, архітектурними і природними памятками (попри невелику кількість вражає їх неповторність та індивідуальний шарм), чистота міста і велика кількість зелених насаджень. Окрасою міста є парк заснований у першій половині XIX ст. У затишному дендропарку (площа 5 га) збереглися вікові екземляри гінгко дволопатевого, тюльпанове дерево, софора японська і інші. Зберігся і палац баронів Бруніцьких (нині – лікарня), який був перебудований у стилі ампір із мисливського палацу в 1831 р. Цікавими в архітектурному плані будівлями є міська ратуша (XVIII ст.), церква Пресвятої Трійці і костьол (ХУІІ-ХУІІІ ст.). Проте найбільший інтерес був викликаний мандрівкою по території урочища «Червоногород». Величні башти замку, костел і, звичайно ж, Джуринський водоспад у доповненні з великою кількістю місцевих легенд створюють неповторний колорит, спогади про який забезпечують ансамбль неповторної природи та історичної спадщини. У письмових джерелах Червоногород згадується ще в ІX столітті, як резиденція руських князів. Біля Червоногородського замку на річці Джурин знаходиться найбільший на Поділлі і найбільший в Україні рівнинний водоспад, висота якого зараз становить 16 м. За переказами старих людей, водоспад штучно утворено турецько–татарськими полчищами, які в 1620 році після перемоги польських і козацьких військ все руйнували на своєму шляху від м. Кам’янець-Подільського до Львова і Перемишля. Справа в тому, що річка Джурин, колись була досить повноводна, робить у Червоногороді кілька кілометрову петлю, омиваючи своїми водами червоногородське поселення. Для того, щоб здобути цей замок , туркам довелося перерубати кам’яний кряж і пустити води до повноводного Джурина на водоспад, звільнивши таким чином собі шлях до замку. На цьому водоспаді на початку XІX століття був побудований водяний млин, який на початку нашого століття перебудували на двох-турбінний водяний млин, що молов борошно і постачав електроенергію у червоногородське містечко. В 1956 році на його місці збудовано гідроелектростанцію, яка давала електричний струм для сіл Нирків, Нагіряни і Солоне.
