Видався погожий осінній день,

який нас радував своїм теплом  що сприяло гарному настрою учасників екскурсії яка почалась з відвідин Хотина.

  Хотин визначна архітектурна памятка  яка неподалік  від нас  але не дивлючись на недалеку відстань багато так і не побували у Хотинському замкові а він входить до «Семи чудес України» є вражаючою оборонною спорудою побудованою ще в X-XII столітті. Цікаво, що тут знімали такі відомі фільми, як "Три мушкетери", "Захар Беркут", "Тарас Бульба".

  Зайшовши у фортецю діток зацікавили експонати прослухавши розповідь екскурсовода всі  швидко та з великим азартом почали фотосесію. Цікавим таким  обєктом став експонат який використовували у виховних цілях  - між собою  жартували "що забралиб до школи такий пристрій", али всі вирішили залишити його для нечемних діток, а собі на згадку фотографувались.

  Виставковий зал "катувань"

  Після подорожі у минуле та роздивившись цікаві музейні експонати  ми з дітками вирушили  до наступного об’єкту нашої подорожі а саме до печери Кришталевої. Дорогою зробили зупинку, щоб  перекусити та набратись сил для продовження нашого туру.

      Печера Кришталева розміщена на лівому боці ріки Циганки в селі Кривче Борщівського району на висоті 90 метрів над рівнем моря. Загальна довжина печери 24 км, середня ширина ходів 2 м, середня висота – 2,7 м.   Увійшовши у печеру, мабуть кожен відчув себе спелеологом.

  З цікавістю долали вхiдний коридор, який довжелезний — майже кiлометр занурювався у гору і опускався до низу. Хiд звивався, наче гадюка, йшли  обережно, подекуди пригинаючись, щоб не вдаритись головою.

  Розглядали стiни вкритi безлiччю рiзноманiтних кристалiв. Після проходження коридору було ще цікавіше, зайшли до першого  залу «Ялинка» в якому вже можна на весь зріст постояли і перепочити.

Колись тут поставили новорiчну ялинку, яка простояла понад 10 рокiв, втративши лише кiлька гiлочок. Це тому, що у печерi стовiдсоткова вологiсть i постiйна температура повiтря 9-11°С. Крiм того, у неосвiтлених галереях печери (а це бiльше 20 км) панує абсолютна темрява: якщо не включати свiтло, то не видно навiть долонi бiля власного носа.

  З цього залу починаються розгалуження у рiзнi боки і ми вирушили далі тримаючись екскурсійного маршруту уважно слухавши екскурсувода який почав розповідати легенди та показував нам на стелі звисаюче камiння химерної форми. Уважно придивлялись i пiдключивши фантазiю, можна побачити голову буйвола, велетенського орла, букети кам'яних квiтiв. Подекуди ходи звужуються й доводиться втягувати живiт, щоб пройти. Зал «Брил» , навпаки, має велетенськi об'єми, навiть стелi не видно, а на землi лежать надзвичайно великi брили, які обходили кiлька хвилин. Втомившись   ми вийшли із підземної казки. Ділились враженнями та накуплявши  сувенірів вирушили до села Монастирок.   Де відвідали давньослов’янський печерний храм ІХ століття.

   Унікальність його у тому, що в храмі знаходиться незвичайне зображення – чи не єдиний у світі образ Ісуса Христа, де він із заплющеними очима.  А ще біля печерного храму є старенька церква Воздвиження Чесного Хреста – пам’ятка архітектури XVIII століття.

     Такою цікавою та пізнавальною була наша мандрівка яка мабуть надовго відкладеться у памяті діток приємнними спогадами від побаченого.