Архітектурні пам’ятки Львова, їх своєрідна краса - особливі не лише в нашому, але й у світовому мистецтві. Це переплетення здобутків східної, західної культур та українського народного мистецтва, художній ансамбль, який свідчить про високу шляхетну душу народу, вибагливість його смаків та звичаїв Просто вражаючими є вулиці Львова. Старовина надає сучасному місту чарівності. Тут, поряд з новим конструктивним будинком, можна побачити древню вежу або рештки середньовічної стіни. Поруч з будівлями древньо-руського періоду (церква Св. Миколая та храм Іоана Хрестителя), розташувалися шедеври львівської ренесансної архітектури - комплекс Успенської церкви та ансамбль площі Ринок, готичні арки Латинського костелу, пишне бароко собору Святого Юра і всесвітньо відома будова XIX століття -Львівський оперний театр. Екскурсія містом не залишила можливості жодному із екскурсантів не відкликнутись на неповторність вражень від цієї мандрівки. І воно й не дивно, адже Львів - одне з найбагатших міст України за кількістю і значимістю історичних, архітектурних та культурних пам’яток - їх понад 2000. Другого грудня 1998 року на засіданні 22 сесії ЮНЕСКО в місті Кіото ансамбль історичного центру Львова було внесено до списку Світової культурної спадщини. Своєрідним відкриттям для багатьох учасників поїздки став музей народної архітектури і побуту «Шевченківський гай», який розташований на лісистих горбах Розточчя (продовження Подільської височини) у північно-східній частині міста у місцевості Кайзервальд на території близько 84 гектарів, поблизу парку «Високий Замок», на території ландшафтного парку «Знесіння».Музей вдало об'єднує горбистий ландшафт, відновлену рослинність Карпат і дбайливо перенесені історичні споруди з різних регіонів Західної України. Територія музею площею 60 га умовно розділена на шість етнографічних зон. Кожна зона — це міні-село, що складається з 15 — 20 пам'яток народної архітектури. У житлових та господарчих приміщеннях розміщено предмети домашнього повсякденного вжитку, сільськогосподарський реманент, транспортні засоби та ремісничий інструмент. Шість таких міні-сіл мають назви: «Бойківщина», «Лемківщина», «Гуцульщина», «Буковина», «Поділля» і «Львівщина».
|