Наші партнери: 
Наша кнопка: 
|
Хмелева - Горошова (108км)Тривалість 5днів/4ночі. Для укомплектованих груп трансфер з Тернополя, Чернівців, Івано–Франківська – груп з 18 чол і +) Схема маршруту: Заліщики → с. Хрещатик →Заліщики → Хмелева(старт)→Литячі→Шутроминці→Михальче → Устечко→(нічліг біля Джуринського водоспаду) Устечко →Іване-Золоте→Передіванє→Городниця→Бабин→Зелений Гай →Печорна (Нічліг в наметах або готелі за попереднім узгодженям , також баня згідно цін закладу) → Кострижівка → Заліщики → Добрівляни → Репужинці → Городок →Василів → Виноградне→Дорошівці→Зозулинці→Синьків→Брідок→Митків→Колодрібка→Мусорівка→Устя→Самушин→ Онут→Горошова →Заліщики- 18:00. День 1. Хмелева - Устечко Зустріч туристів. Переїзд на місце сплаву. Готуємось до сплаву. Проходимо інструктаж, ознайомлення з правилами поведінки на воді, технікою безпеки, основними азами необхідними для сплаву на катамаранах, як правильно веслувати, причалювати. На катамарані інструктор обирає помічника. Ділимось на команди, якщо нас більше одного екіпажу, розподіляємо місця, переодягаємось для сплаву, пакуємо речі – залишивши саме необхідне при собі. Вільний час для природніх потреб (санітарні зупинки на вимогу але потрібно пам’ятати , що ви на катамарані а не в маршрутці і поважати інших учасників сплаву). Закріплюємо теоретичні знання на практиці спустивши катамарани на воду. Залежно від погоди та стану доріг ми починаємо в Хмелеві або в селі або перед селом, щоб побачити чарівну червону гору. Червона гора є найтеплішим місцем в каньйоні. Нахил стін та відсутність рослинності дозволяє горі з весни добре прогріватися променями сонця накопичуючи тепло червоними девонськими пісковиками. Гора настільки нагрівається, що узимку сніги тут затримуються зовсім ненадовго. Енергію гори можна відчути адже ми проходитимемо дуже близько. При бажанні перед початком гори, можна стежкою по лісі пройти на вершину гори з якої відкривається чудовий краєвид. Нижче течією русло робиться глибшим тримаємось правої сторони і по лівій стороні знаходяться кілька травертинових скель з гротами і невеликими печерами, які видно з рівня водяного плеса далі починається Хмелівська стінка, яка має відшарування девонського періоду, на яких зростають рідкісні види степової флори Саме село Хмелева дуже красиве а ще цікаво, що одна назва села стосується як Тернопільської так і Івано-Франківської областей. Місцевість чудова багата на рідкісні рослини та є місцем гніздування птахів. В даній місцевості багато риболовних місць та місць які підходять для стоянок при багатоденних турах. Після Хмелеви наступне село Литячі яке знаходиться на пагорбі. Цікаво побачити печеру з якої гарно проглядаються острівці які схожі на Інь і янь. Нижче течією також цікавий сучасний об’єкт, газопровід. Даний газопровід постачає з Оренбургу газ та називається «ДРУЖБА». Проходження під яким також викличе захоплення. За газопроводом впадає потік, млинівка, який використовували як енергію руху валів у млині. До Устечка залишається близько 8 км, які багаті на чудові пейзажі та острівці серед яких Шутроминське урочище на відрізку якого швидша течія та глибше. Гарно проводимо час міняємо перегляд пейзажів із веслуванням ми наближаємось до с Михальче в якому є дитячий табір схожий за своєю діяльністю на табір Ромашка, що знаходиться в урочищі Червоне с. Нирків. Дана місцевість улюблена рибалками. Далі побачити залишки моста руїни якого завжди весело зустрічають туристів та проходити їх потрібно уважно. Це старий міст, який зведений 1931 році. Це була залізно-кована арочна конструкція з настилом бруківки в якості дороги. На даний час залищились руїни. Вперше міст було підірвано у 1939 році польськими військовими, які відступали до Румунії під тиском Червоної Армії. На вцілілих опорах радянська вдала побудувала дерев'яний міст, проте повінь у 1941 році його знесла, а при відступі радянська авіація ще раз знищила відновлений міст. Потім міст відновили але в середині 1970-х років міст перебував в аварійному стані і його було закрито, а у 1980 році під час льодоходу споруду було знищено а остаточно знищили його підірвавши під час зйомок фільму. Прямуємо до Устечка. Чалка Збір та переїзд до Ниркова, урочище Червоне. Робиваємо наметове містечко, вечеря. Огляд Джуринського (Червоноградського) водоспаду, висотою 16 м - найбільший рівнинний водоспад України; огляд руїн Червоноградського замку та костелу. Надзвичайно цікавою історичною та архітектурною пам'яткою є руїни колись могутнього на Поділлі - Червоногородського замку. Хоча на сьогоднішній день від нього збереглися лише дві кам'яні вежі (залишки палацу, збудованого на місці колись дерев'яного замку у 1615 р. та перебудованого у XIX ст.), він вражає своєю неповторністю. Розташований посеред величезного каньйону річки Джурин (до 150 м) в околицях села Нирків. Це все, що залишилось від міста, згадуваного у письмових джерелах ще в IX ст., як резиденція руських князів. Назва його, ймовірно, походить від каменю або глини червоного кольору, що тут видобували. Купання в гуркотливому водоспаді – SPA Джуринського водоспаду в якому тонни води падатимуть вам на спину.
Сніданок приготування до пішохідної екскурсії вздовж річки Джурин та виходимо на берег Дністра і знову готуємось до продовження мандрівки каньйоном Дністра. Речі та спорядження чекатиме Вас вже на березі. Невдовзі ми проходитимемо під мостом, який найвищий похилий міс твін з’єднує Тернопільську та Івано-Франківську області. Враження чудові, трішки адреналіну отримали та відчули себе справжніми покорителями водної стихії прямуємо далі. Отримавши вже певний досвід у керуванні катамараном ми наближаємось до декількох порогів, подолання яких обов’язково порадує Вас, зробимо багато фото та прямуємо далі. На нашому шляху по лівій стороні підпливаємо до с. Іване-Золоте яке славилося колись своїм тепличним господарством. В селі до тепер ще жителі займаються важкою роботою у теплиці. В кінці села є гарні водоспади, до яких причалимо перепочити та попити водички. Милуючись красою каньйону ми пройдемо с. Городниця яка розташована на мальовничому правому березі і піднімається широкими луками а в кінці якого знову відкриваються понад стометрові скельні відслонення. Далі ми пересікаємо межу обласних кордонів та причалимо біля с. Бабин вже Чернівецької області. Покупатися, поблизу потічок, вздовж якого берега, вкриті невеликим лісом. Тут, на височенних гілках звила гнізда ціла колонія сірих чапель – рідкісних птахів, і тому 13,5 гектарів виділені під орнітологічний заказник “Дністровський”. Далі пропливаючи село з красивою назвою Зелений Гай ми наближаємось до острова який проходимо з правої сторони.Течія швидка і дуже глибоко, улюблене місце рибалок. Чалимо за селом та готуємось до вечері. (варіант ночівлі у готелі 2-х, місний номер + 200 грн. до вартості туру). Відпочиваємо, палимо ватру, розбиваємо намети, купаємось. Ранок 08.00 починається з походу до каплички та купання. Сніданок та готуємось до продовження мандрівки. Вниз течією тягнеться с. Кострижівка яке було промисловим поселенням, раніше діяв цукровий завод та комбінат будівельних матеріалів. Великі масштаби виробництва залишились і до сьогодення. Проходимо далі та бачимо як Дністер використовують для паромної переправи та наближаємось до залізнодорожного моста, який проходимо тримаючись правої сторони. Міст з металевої конструкції, чудово проглядається та зачаровує. Раніше перед мостом був пляж для Польської знаті а даним мостом проходив потяг із Варшави до Заліщик. Під час війни міст зруйнували а також з мостом пов’язані і трагічні спогади, на ньому підірвали 2 вагони політичних в’язнів. Від залізничного моста пропливаємо правим стрімким берегом, де відслонюються різноманітні за забарвленням шаруваті відклади різного віку – від силуру до неогену. Найбільшу цінність становлять тонкоплитчасті жовтуваті та червонуваті відклади верхнього силуру – нижнього девону. Вони багаті на рештки організмів і найбільш повно передають процес поступового виходу органічного життя з океану на сушу. Завдяки цьому вони є зразковими і взяті під охорону держави як заповідне урочище “Хрещатинсько – Звенячинська стінка”. З ущелини в суцільній кам’янистій стіні по правому березі якось раптово виростає автодорожній міст траси Львів – Тернопіль – Чернівці, який, у свій час, був прикрашений круглим будиночком ресторану “Буковина” на скелі (в народі названий «Жаба»), а тепер залишилися тільки розвалини. Зліва продовжується місто Заліщики, яке з трьох сторін омите річкою. Пропливаючи далі ми наближаємось до села Добрівляни, бачимо шеренги теплиць, тут люди займаються вирощуванням помідор, огірків та інших овочевих культур адже саме село розташоване у глибокій долині в якій сформувався теплий, сприятливий для ранніх овочів клімат, і тому недарма у міжвоєнний період лівобережна частина Придністров’я носила претензійну назву польських субтропіків. Також Дністер дарує людям гарний будівельний матеріал, як піщано-гравійну суміш до якої додати трішки води та цементу і отримуємо чудовий бетон для фундаментів та інших будівельних робіт. В кінці села є заказник в якому раніше розміщувався табір та був зруйнований у часи перехідного періоду. Саме місце чудове і раніше шанувалося відпочивальниками. Поруч на вершині гори є улюблене місце дельтапланеристів. На правому пологому буковинському березі - ліси відступають до с.Репуженці, яке розміщене на горі. Це давня рекреаційна зона, з численними літніми дитячими та молодіжними таборами відпочинку, пляжами. З’являються видовжені острови, їх варто обходити зліва. Під час нересту на оточуючих мілинах відбувається масовий нерест риб, тому острови разом з прилеглими ділянками ріки взяті під охорону в якості іхтіологічного заказника “Репуженські острови”. Нижче впадіння невеличкого правого притока можна зупинитись на перепочинок й оглянути мис, де знайдені рештки жител давніх слов’ян. Взагалі, все Подністров’я можна вважати суцільним археологічним музеєм під відкритим небом. Ледь не на кожному кроці натралляєш на стародавні поселення різних часів, а в деяких зручних для проживання місцях археологами досліджені багатошарові стоянки. Далі похилий берег переходить у височінь. На крутосхилі правого берега височіють золоті купола Кулівського чоловічого монастиря. Невдовзі долина розширюється і зліва, за селом Городок у Дністер вливається один з найдовших лівих приток р.Серет. Тут місце ночівлі, чалимо розбіваємо намети, приготування до вечері. День 4. Городок - Колодрібка. Поснідавши та ззгорнувши свій табір ми відчалюємо від с. Городок проходимо по Дністрі, знову ж таки зустрічаємо галицькі села, що розташовані вздовж річки Дністер. Це ті ж села що займаються вирощуванням овочів, але в меншій кількості. По маршруту пропливаємо села Виноградне та Василів, які на протилежних берегах річки та розділені острівцем. Дністер різко повертає на схід, підмиваючи стрімкий правий берег. В урвищах відслонюються різні верстви, проте стратиграфічну цінність становлять чорні сланці нижнього силуру; з тієї причини Василівська стінка оголошена геологічною пам'яткою природи. Під урвищем в руслі ріки водою вимитий глибокий – понад 10 м – вир, де у суворі зими переховується маса риби. І з цієї причини півкілометрова ділянка русла охороняється в якості іхтіологічного заказника “Василівська вирва”. Невдовзі, за с.Виноградне, русло розділяється на дві протоки, омиваючи великий острів. Тут, навпроти села, ми інколи зупиняємось на ночівлю, не турбуючись особливо про можливі дружні, деколи настирливі берегові візити місцевих візитерів як з боку Тернопільщини, так і з боку Буковини. В нижній частині села Дорошівці можна побачити залізобетонні форми колишнього моста, зруйнованого ще під час Першої світової війни. Навпроти, перед с.Зозулинці посеред гори можна подачити грот, в якому збудована каплиця з «живильною» водою, якою можна напитися та набрати із собою. Ця вода має багато срібла і зберігається дуже довго. Поступово обдумуючи все побачене ми рухаємось до кінцевої зупинки вибраного вами маршруту до с. Синьків. Крім малих господарств сімейного типу Заліщанщина прославилася і великим тепличним комплексом, що у с. Синьків, Дмитра Фірташа і дане господарство Європейського типу. Також побачити саме село, яке також подає приклад для наслідування. Далі ріка в цілому притримується східного напрямку, деколи вона то розходиться роздвоюючи русло, то сходиться в одне русло, яке оточують високі і низькі береги. На протилежному березі село Брідок. Між ними функціонує паромна переправа. Протягом кількох кілометрів далі рікою до села Митків, береги досить пологі. Перед селом, що на правому березі, до Дністра шумно впадає потік, який у нижній течії тече бетонним колектором для захисту берегів від розмивання. За Митковим, скелястий правий берег знову набирає звичної висоти і сірого забарвлення, проте краєвид дещо спотворений великою водозабірною станцією, з масивною дамбою на правому березі. Тут завжди багато рибалок, а течія на Дністрі ледь помітна. Попереду одне навпроти одного — села Колодрібка що лівому і Мусорівка на правому березі. На початку сіл, ближче до лівого берега і вздовж нього широкі мілини. Ріку перегороджують перекати. Чалимо, розбиваємо намети та готуємось до вечері. День 5. Колодрібка – Горошова. Сніданок, всі необхідні приготування та відчалюємо. Минаємо село Мусорівка в якому були знайдені рештки доісторичних тварин та сліди поселень, які є пам'ятками трипільської культури. На околиці села урочище «Глоди», яке є найціннішою ботанічною пам'яткою каньйону Дністра. Можна зустріти рідкісні рослини. Зі схилів течуть невеликі водоспади, так звані «дівочі сльози», які вижолобили від верху до низу стрімкі яри. Якщо дивитись на ці схили здалеку, вони дещо нагадують ребра. Звідси до Горошової і Худиковець — зона непорушного природного ландшафту. За кілька кілометрів нижче Колодрібки висока стіна лівого берега віддаляється вглиб, відкриваючи натомість розлогі луки. Тут знаходиться паромна переправа, нижче якої по правому березі красиве відслонення, за яким починається село Самушин. На протилежному березі видно кілька хат села Устя, основна частина якого розташована на другому боці перешийку, утвореному Дністром. Тут ріка спочатку тече на південь, а потім змінює свій напрям на північ, знову повертаючись до села. Обійшовши правим рукавом і залишивши позаду самушинський острів, підходимо до села Онут. Неподалік Онута, дещо віддалено від Дністра на вершині каньйону розташоване село Баламутівка. На схід від Баламутівки в напрямку села Зелена Липа знаходиться «Турецька криниця». На протилежному лівому березі знаходиться відома помідорна «столиця» подільського Подністров'я — село Горошова, в якому збережені народні звичаї, обряди, традиційний народний одяг. Надзвичайно цікавим і своєрідним є одяг з вишивкою бісером. Так поступово та цікаво наша мандрівка підійшла до завершення. Чалимо, робимо всі необхідні роботи та відбуваємо до м. Заліщики.
^^^ Організатори туру тобто ми, залишаємо за собою право вносити зміни у програму з огляду на обставини, які не заплановано можуть бути ^^^
Схожі тури. Нижнів - Устечко Правила поведінки, ТБ та поради! Рекомендоване спорядження та речі для сплаву. Як добратися на тур чи додому.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
